НА КРАЮ ЧУЖОГО ГНІЗДА

Вероніка змітала на купи залишки торішнього листя. Його на подвір’ї було зовсім мало, але вона шукала будь-яку роботу, аби тільки надовго не залишатися наодинці з матір’ю. Мала на те причину, про яку воліла б зараз не думати, забути хоч на якусь годину, щоб знову відчути себе безтурботною дів­чинкою, в якої немає жодних проблем, про які вона не могла б відверто розповісти рідній людині. Мимоволі спало на думку: «Може, й добре, що татко не дізнається про мою халепу, бо навіть уявити страшно, як би він сприйняв усе те…»

Кінець квітня був усе ще холодним, вітряним, але це не заважало працелюбним перелітним птахам старанно будувати нові та впорядковувати старі житла. Одне з таких ластівки звели торішньої весни у курнику, а цьогоріч, повернувшись із вирію та підлатавши його, вже висиджували пташенят. Час до часу там зчинявся неймовірний галас, з курника одна...