МИ З ТОБОЮ РІДНІ, ХОЧА Й НЕ КРОВНІ...

А тепер помахай ручкою тітоньці Ліні і побажай їй доброї ночі», – Марина тримала на руках дворічного Тарасика, який щасливо усміхався. Ще б пак! День для кумедного малюка виявився доволі вдалим. Тітонька Ліна сьогодні цілий день присвятила найдорожчій дитині. Так, у Ліни був єдиний племінничок, якого всі так довго чекали. З появою малого Тарасика Ліна сама себе не впізнавала.

У їхньому розміреному з Олегом житті ніщо не змінюється. Іноді Ліні здається, що вони удвох сидять на березі тихоплинної річки, спостерігають, як накочуються хвилі, а потім так само неспішно розчиняються у темній воді. Так і є: нікуди не поспішають, милуються хвилями, які накочуються та зникають, і здається, що ця їхня сімейна ідилія триватиме безкінечно.

От лише їхнє життя, як та темна вода – на поверхні тихо, спокійно, а глибоко нуртують справжні пристрасті. Олегові та Ліні не судилося стати батька...