МАРІЯ: ЗАПИТАННЯ ДО СЕБЕ…

На вулиці пахло ароматним трав’яним чаєм. Суміш м’яти, чебрецю, ромашки й інших незнаних трав створювала такий запаморочливий запах, що здавалося, наче то хтось випадково розлив цілий флакон парфумів.

Марія обережно вступила в цей океан духмяного різнобарв’я. Нагріті сонячним днем трави приємно лоскотали та гріли босі ноги. Молода жінка торкнулася квітів і зненацька навіть для самої себе впала долілиць. Як вона втомилася! Мабуть, не стільки фізично, як душевно.

Останні пів року були важкими для неї. Розлучення, розподіл майна, намагання навчитися жити далі самій, а ще тримання марки тоді, коли на душі шкребуть кішки, але це нікого не цікавить, і на роботі ти насамперед щаслива та успішна директорка магазину, а потім – усе інше. І це інше теж має відповідати твоєму статусу. Завжди з усмішкою, з бездоганною зачіскою та з упевненістю. Сьогодні, завтра і завжди. А цього їй саме і бракувало. Отієї впевненості.<...