МАМА ЛЮБИТЬ?..

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

– Вона нас не любить. І ніколи не любила, – голос сестри завдає страждань. Відвертаюся до вікна, вдаю, що не чую. Ігнорую. Проте роздратованої Лілі це не зупиняє: – Хіба вперше? Мабуть, радіє, що спекалась нас. А потім, наче й нічого не було, вдаватиме турботливу матусю.

Мені хочеться затулити вуха руками або, ще краще, пересісти від сестри якнайдалі. Проте вагон електрички перепов­нений – вільних місць катма. Доведеться вислуховувати Лілині нарікання ще добрячу годину. Тому стримую сльози й, не змигнувши, намагаюсь сфокусуватися на пейзажі, що пролітає за вікном: рахую дерева, хмари, маленькі хатки, корів та коней, що розсипалися, як бісер, на зелених пасовиськах, – відволікаюся, як умію і як можливо в цій ситуації.

Мені шість. Злість на маму роз’їдає мене зсередини, тому гніватися на сестру нема снаги. Я просто хочу, щоб Ліля замовкла й більше ніколи не повтор...

Дякуємо!