ЛЮДСЬКІ СЛЬОЗИ НА ЗЕМЛЮ НЕ ПАДАЮТЬ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Призахідне сонце безжально фарбувало в кривавий колір небесну височінь. Здавалося, ще трохи – і не залишиться в небі над селом жодного світлого клаптика, щезне навіть найменший синюватий просвіток, поглинутий рішучим пензлем всесильного художника. Яскраві на перших порах відтінки багрянцю швидко темнішали, набували аж якоїсь фіолетовості, місцями ж і зовсім нагадували чорні погрозливі списи, які от-от упадуть на голови земних грішників.

– Змилуйся наді мною, Боже!

У погляді, зверненому до зловісного неба, і голосі жінки було стільки невимовного болю, стільки важкого відчаю, що найбільш безсердечний суддя мав би пошкодувати її, хоч вона і скоїла б якийсь злочин. Чи почув тужливе благання Вершитель людських доль? Чи безмірна Його милість? Чи, можливо, все, що відбувається в нашому житті, – це лише послідовність випадковостей і ми даремно тішимо себе сподіваннями, що добрими справа...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії