ЛIЛIЯ

ЧИТАЙТЕ ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ НА STORRISS

«Це ж треба було так влипнути», – сварила себе подумки Ліля, пробираючись угору поміж упертих мокрих гілок дерев.

«Відпочити захотілося, побути наодинці зі собою та природою. На тепер, набувайся! Ай!» – якась неслухняна гілка боляче ляснула її по обличчі.

І яке то було обличчя: туш розтеклася чорними потоками, тут і там виднілися подряпини, довге каштанове волосся тонкими бурульками звисало з боків, подекуди прикрашене листочками і гілочками. Та й решта образу не відставала: кросівки промокли, і після кожного кроку Ліля відчувала, як гучно чвакає в них багнюка, джинси майже до колін вимащені болотом, на лівому коліні красувалася яскраво-зелена пляма, біла футболка ніби навмисно стала прозорою, довершуючи цим вигляд Лілі. Добре, хоч мала з собою легку вітрівку, хоча й та не рятувала від рясного червневого дощу.

Небо враз розірвалося блискавицею, а за...

Дякуємо!