ЛАВАНДОВЕ ПОЛЕ

Сигнал тривоги пролунав після опівночі. Еля ще не спала, – працювала над важливим проєктом, який мусила закінчити у вихідні. Але вихідні – це лише слово з певним контекстом, який для жінки не має вирішального значення, бо у вихідні звично доглядає за мамою, готує їсти, порається в оселі й закінчує проєкти, які не встигла опрацювати в будні. Сигнали тривоги ж лунають будь-якої пори дня і ночі, й Еля розуміє, що вона, як і багато інших, балансує над прірвою і грає у рулетку зі смертю, та хіба вона має право скаржитися? А що говорити тим, хто дні й ночі проводить в окопах, перебуваючи під одвічним прицілом, піклуючись про те, щоби їхні співвітчизники мали право на повноцінне життя?

На початку, коли була здорова мама, вони з Елею ховалися в укритті. Поспішали разом із сусідами розчинитися в холодному темному приміщенні, гомоніли про життя-буття. Тоді Еля чи не вперше дізналася чимало цікавих істо...