Історія з життя

Софійка мить перепочила. І з голосним кректанням, наче від тяжкої роботи, знову пішла на штурм ліхтаря.

Зроблений «під старовину» ліхтар стояв біля гуртожитку з давніх-давен – років з десять, від часів попереднього капітального благоустрою території. Тож пережив нападів таких мавпенят не менше за своїх колег із зоопарку чи з самої Африки. Але й мала Софія відступати отак просто не планувала, намагаючись видряпатись угору.

Урвала це неподобство її старша сестра Надійка:

– Мамо, та скільки можна?! Вона той ліхтар зламати хоче?! Скажи їй, вона ж, врешті, дів­чинка!

Та останній аргумент, магічний щодо одинадцятирічної дівчини, виявляється, не стосувався малючки, яка ще й другий день народження не відсвяткувала.

– Та хай собі бавиться! Може, в нас майбутня відома акробатка росте?..

Мати одним оком таки глянула на молодшу красуню й переконалася, що ліхтар не поступиться дітис...