КОЛИ КОХАННЯ СПРАВЖНЄ…

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Наталку я зустріла випадково. І спершу навіть не впізнала, просто звернула увагу на жінку, яка світилась якимось тихим внутрішнім щастям та спокоєм. Не виокремлювалася з-поміж інших ані одягом, ані красою чи витонченістю. Відрізнялася від інших саме тим ледь вловимим світлом, що струменіло з очей, і лагідною усмішкою. У наш час, коли всі навколо бігають та метушаться, такий вираз обличчя я бачила лише в монахинь. Раптом жінка підвелась і махнула мені рукою: «Марічко! Невже не впізнаєш?».

***

Наталка – весела, задерикувата, з ластовинням на кирпатому носику, яке, до речі, їй неймовірно личило, – була душею всіх наших дитячих витівок і, незважаючи на свій непогамовний характер, улюбленицею вчителів. Навіть хлопчиська, сільські зірвиголови, визнавали Наталку за свою та радо приймали в ігри, на відміну від решти дівчаток. І раптом усе змінилося, точніше й не скажеш&...

Дякуємо!