І ПРОСТИ НАМ ПРОВИНИ НАШІ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

Біль шматував тіло. Ірена йшла, сама не знаючи куди. Опинившись у якомусь парку, впала в густу зелену траву, затуливши долонею рота, щоб не закричати. Коли біль відступав, із жахом і відчаєм вдивлялась у зоряне небо.

Дитина закричала так голосно, що Ірена здригнулася всім тілом. Перев’язавши навпомацки пуповину, поповзла на колі­нах, залишивши дитину в холодній траві. У голові запамо­рочилось. Полежала. Потім повільно підвелася і швидко пішла, хитаючись, ніби п’яна. Судомно хапалася руками за гілки дерев, щоб не впасти. Дзвінкий дитячий крик ставав усе менш чутним, допоки зовсім не розчинився в шумі нічного міста.

Безшумно підійшла до батьківського дому. Це був розкіш­ний особняк, що ховався в зелені старого саду і славився найкращим квітником у місті.

Двері відчинила домашня робітниця Мар’яна.

Не промовивши ні слова, Ірена, тримаючись стіни, пройшла до своєї кімнати, не...

Дякуємо!