І МИЛА РОСЬ, І ЗЕЛЕНІ БЕРЕГИ МЕНЕ НАВІК ЗАЧАРУВАЛИ

Дивилася за вікно, лічила хвилини. Мікроавтобус, перевантажений і втомлений не менше, ніж пасажири, ледь-ледь добився до вокзалу. А там іще більше народу, – здавалося, людське море розгойдає не лише цей мікроавтобус, а навіть потяг, який не встигає розвозити люд подалі від війни. Евакуаційні рейси...

Колись про таке читали хіба що в літературі. І ось тепер у ролі пасажирів опинилися родини вже нинішніх вимушених переселенців. Здебільшого це жінки з дітьми, і всі вони зосереджені, кожна переймається тим, як вони доїдуть і що на них чекає завтра. Ніна також серед тих, хто змушений залишити рідну землю.

Коли твоя родина змушена роз’єднатися – що може боліти більше? Мама, бабуся і Ніна – вони прямують до Німеччини жіночим товариством. Тато Анд­рій залишається в Україні, і не просто залишається, а боронить нашу рідну неньку на фронті... Ніна, яка обожнювала подорож...