Історії з життя
Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/
Вона одягнулась у темне. Неначе черниця. На зустрічних людей не дивилась, ховаючи ясно-сірі очі в землю. І мала лише один маршрут – від будинку до цвинтаря й у зворотному напрямку.
– Настю, донечко! – мати благально вдивлялась у бліде, виморене обличчя. – Не рви собі серця! Не ходи щодня туди… Його вже не піднімеш. А тобі жити треба.
Піднімала на матір сухі очі, підведені синцями. Худенька, з гострими вилицями, якась майже прозора. Судомно смикала вуста в подобі журливої усмішки.
– Думаєш, треба? – тихо перепитувала, а ненька від тих слів здригалась і затуляла обличчя руками. – Немає Артема. І життя немає…
Скаже і йде до своєї кімнати, заставленої картинами. І на кожній – химерні квіти. Якісь містичні й моторошні, темно-кривав...
Дякуємо вам за передплату газети онлайн
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
Життєві історії
Життєві історії

