ХИМЕРА

Ганна мала звичку читати газети з останньої сторінки. Ось і цього разу, розгорнувши щойно отриману районку, на останній сторінці побачила світлину знайомої людини. Це була лікарка-педіатр, яку колеги вітали з ювілеєм. Із невеличкої публікації довідалася, що лікарка ще працює. Хоча вік мала далеко за пенсійний. Ганна подумала, що тую лікарку потрібно було б давно звільнити за професійну непридатність. Думати так Ганна мала вагому причину. До певного часу жінка вважала її гарною людиною та лікарем від Бога, незважаючи на стриману і трохи жорстку вдачу. Розглядаючи постаріле, але ще гарне, витончене обличчя, поринула у спогади.

Наймолодшій донечці було два рочки, коли вона захворіла на двостороннє запалення легень. Коли дів­чинку доправили до лікарні, маленька була без свідомості. Від страху за доньчине життя Ганна ледь не знепритомніла. Припадаючи біля своєї дівчинки, не могла стримати сліз. Стояла навколіш...