ХАТИНА З ТОГО БОКУ ВУЛИЦІ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Вона легенько торкнулася зморшкуватою рукою гілки яблуні. Сріблястий іній умить заяснів-заіскрився міріадами дрібних зірочок, падаючи на землю. Ще тиждень тому сад горів на сонці пурпуровими барвами помережаного осінню листя, що тріпотіло на вітрі, наче полум’я розпаленого багаття. Позавчора вдарили морози, і дерева ураз спохмурніли, скинули залишки пожухлого листя, щоб поринути в крижаний напівсон. Марія стояла в садку, скрушно дивлячись, як яскраві барви осені, що минала, тепер потьмяніли, зблідли, посмутніли, а землю вкрив сріблястий іній, як зачерствіла земля враз захолола, припинила дихати теплом та життям.

Прийдешня зима припорошила все навкруги білим інеєм, небо помережили темні зловісні хмари, а холод тепер став постійним заручником усього живого. Вівчарка Барс сховався у своїй дерев’яній хатинці й навіть носа боявся показати на вулицю, хіба що підвивав час до часу від нудьги та холоду.