ГРІШНИЦЯ

ЧИТАЙТЕ ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ НА STORRISS

Дід на старість зовсім здитинів. Читав дитячі казочки, виправдовуючись тим, що у книжках для малюків великі літери. Після обіду вкладався спати, а надвечір, коли червнева спека спадала, виходив на неквапливу прогулянку. З їжі віддавав перевагу м’якому, аби не доводилося жувати, – розвареним кашам і тушкованим овочам. Власне, лише дід із його відсутністю потреби кудись поспішати мав для Роксоляни час. До нього можна було підійти будь-коли, лиш би дід не спав, і балакати про будь-що.

– Діду, а ти до Першого причастя ходив?

– Ні, не ходив! – дід відклав книжку – радянське видання «Федька-халамидника» – і поглянув на внучку поверх окулярів.

– А чому? – Роксоляна зазвичай до складних тем у розмові підходила неквапливо, обережно.

– Дитино, то так давно було… Церкву закрили, священника заарештували, – ді...

Дякуємо!