ГІРКИЙ ПОЛИН

Десь чула, що то помагає від головного болю.

Та болячка не втишувалася, а ще більше дратувалася, переходячи з одного боку голови на інший.

Перед очима стояв такий же сонячний і спекотний липень, який висушував землю та трави. Люди ж, знемагаючи від того, ходили селом, мов осінні мухи, такі ж мляві та втомлені. Рятувало тільки одне – річка, що плескалася між трав’янистих берегів, обплетених корінням старих верб. Вона зміліла, скаламутилася, але все ж тішила вечірньою прохолодною тих, хто увечері, після всієї роботи, приходив до неї змити порохняву дня та важкої праці.

Саме тоді народився Тарасик. Ольга до дрібниць пам’ятає той липень, ту спеку та важкість повітря, яке несила було ковтати немовляті. Вона виносила його ввечері до річки, і малий засинав, надихавшись свіжості та згірклого за день полину. Всю ніч він спав, щоб зранку знову кричати від спеки. Мати казали, що мо’, дитину...