КВІТКА У ВАКУУМІ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Є люди, яким щастить. Їх плекають батьки, хвалять у школі, вони виграють змагання, навіть лотерейні білети витягають з призовими номерами. Така була Оксанка, дівчинка з гарної родини: мама – завуч, татко − директор заводу. Родина мала достаток, і Оксанка завжди ходила в кращому одязі, ніж її однокласники, а раз на рік відпочивала на морі. Вона не робила дурниць, не ходила на дискотеки, вчителі ставили її за приклад.

Оксанка закінчила університет і на правах кращої студентки залишилася в аспірантурі. І знову, поки її одногрупники мучилися пошуком гідної роботи, вона спокійно з аспірантки перейшла у викладачі. Зустріла надійного, привабливого та забезпеченого чоловіка, який, немов у романтичних фільмах, освідчився та надів їй на пальчик кілечко, хоча і з маленьким, проте діамантом.

Одного дня Оксанка прокинулася тридцятирічною і зрозуміла, що повз неї проходить щось важливе. Не могла схопити й чітко окреслити цю думку, але в глибині душі вже знала відповідь, тому сіла на ліжку, спустивши на холодну підлогу босі повненькі ноги, і якийсь час просто дивилася в стіну, немовби шукаючи відповідь, зашифровану в орнаменті модних шпалер, тоді підвелася і почала складати речі…

* * *

Студенти, не дочекавшись викладачки, вдоволені розбрілися коридорами. Не любили її пар. Вважали їх сухими, нудними й академічними. Дотепник-студент якось назвав її квіткою у вакуумі. Вона і справді нагадувала забальзамовану троянду – прекрасну та незмінну. Інтуїтивно довколишні відчували ту сталу сценарність її життя, яка реалізовувалась, не торкаючи душі, де вона, немов заведена лялька, виконувала призначену роль.

* * *

Чоловік Оксанки знайшов на холодильнику записку, припнуту магнітом з рельєфною Ай-Софією: «Між нами все було штучним. Більше не можу. Їду шукати себе справжню. Пробач». Він прочитав і сів, підперши голову руками. Їй вистачило сміливості озвучити почуття, у якому він давно боявся зізнатися. І от нарешті полегшення, як порятунок від одноманітного розміреного буття, яке давно стало тяготою. На радощах покликав друзів і влаштував бенкет. Пили, доки мали сили підіймати фужери. На ранок ходили, тримаючись за хворі голови, та ковтали воду, припавши потрісканими губами до латунного крана.

* * *

За два роки я зустріла Оксанку на брудній шумній вулиці Марракеша, наповненій запахами смаженої риби, ароматичних олій і кінського поту, серед різномастого натовпу туристів, місцевих торговців, факірів, фокусників і волоцюг. Вона сиділа на туристичному килимку підібгавши ноги. Її голова, прикрашена дрібними африканськими кісками, яскравою плямою виділялася на тлі сірої, вкритої лишайником стіни. Поруч стояв потертий рюкзак, на якому сушилася пара високих шкарпеток, які альпіністи вдягають під гірські боти.

Дивно, що я змогла її упізнати. На кафедрі за п’ять років ми перекинулися від сили десятком слів. Проте в поставі Оксанки все ж залишилося щось від Мері Поппінс з минулого життя.

Я підійшла ближче, й Оксанка, колишня стримана статечна кандидатка біологічних наук, доцентка та перспективна науковиця, виснула, немов школярка, та кинулася мені на шию. Я здивовано поплескала її по спині. Від тих обіймів опанувало дивне відчуття. Вона завжди була жіночною, округлою, ніжною, але до мене тулилося міцне жилаве тіло, у якому відчувалася сила та енергія стиснутої пружини.

Я запросила Оксанку до одного з вуличних ресторанчиків, які розкидані просто неба по медіні Марракеша. Поки спритний офіціант виконував наше замовлення, розповіла про скандал через її зникнення, на що вона тільки злегка усміхалася. Їй було начхати на минуле життя.

Оксанка розповіла: прокинувшись одного ранку, зрозуміла, що навіть не починала жити. Все, що було до, або реалізовувало чужі настанови, або відбувалося само собою, без її участі. Розповідь була плавною та логічною, ніби вона до неї довго готувалася або часто в голові вела цей монолог, шукаючи пояснень власним вчинкам. Того дня, два роки тому, вона взяла лишень найбільш потрібні речі та попрямувала на захід. Доїхала автостопом до Польщі, далі подалася у Відень, потім були інші європейські міста. Втомившись та переситившись статечною Європою, подалася на схід, а потім на південь. У деяких країнах осідала, шукала підробітки, знаходила друзів і втраплял...

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!