Життєва історія

- Діду-у! Дідусю-у-у! Де ви-и-и?

Максимко стоїть на горбі й дивиться донизу на чагарі. Десь там, у тих кручених-перекручених плетивах верболозу, аличі, бузини та кропиви, є його дід Наум. Максимко точно знає, що він там, бо чув, як льоскав праник по білизні, а дідо примовляв так, наче він дрова рубає:

– Ге-ех! Га-ах! Гу-ух!

Баба Олена завжди сама полоскала випране коло джерела, яке в них на кутку називали Корита. Але зараз бабі зробили операцію, тож мусив дід Наум сам скласти білизну у відра, вчепити їх на коромисло і, взявши праник, піти полоскати.

– Ді-і-ду-у!

Максимко дуже не хотів іти далі, бо там кропива після дощів виросла та перегнулася через усю стежку. Але дід, мов навмисно, не відгукується.

От знову праником льоскає.

Хлопчик кривиться, косить по обидва...