СОНЕЧКО

Маленький руденький Славчик рюмсає другий тиждень поспіль – ніяк не хоче йти до школи. У садочок майже біг, у перший клас пішов залюбки, а тут дитину наче підмінили. Як побачив нове шкільне приладдя, мало до істерики не дійшло – не хочу до школи і все, краще, мовляв, з дому втечу, але до школи не піду.

Як уже мама не випитувала причину категоричної відмови, дитина затялась – ні, і край! Замалим не отримав по м’якому місцю, аж, на щастя, зателефонувала бабуся й повідомила, що завтра сусід приїде машиною до міста й згодився на зворотному шляху забрати в село Славчика й маму, нехай дитина перед навчанням побуде в баби. Малий зрадів, адже бабуся любила до самозабуття свого єдиного внука. Ось їй він і розповість про свою відразу до школи. Усю дорогу планував, як має розпочати болісну тему, які слова підібрати на захист, як не засмучувати маму й схилити бабусю на свій бік. Так думав, аж заснув, дорога ж неблизька.

Приїхав добре стомленим, бабуся мало не задушила в обіймах, нагодувала всіма можливими смаколиками й вклала спати на широке ліжко.

Наступного дня мама збиралася їхати до міста, бо в неї така робота, що не може чекати, адже працює в лікарні з пораненими захисниками. Лікар, який працює з нею поперемінно, раптово захворів, тож мамі завтра треба бути на робочому місці. Мама робить усілякі масажі, гімнастику, спеціальні вправи пораненим, іноді доводиться затриматися довше, бо ж не може сказати хворому за дверима не чекати, адже в неї закінчився робочий день і вдома мала дитина. Тому Славчика зі школи, тобто з групи продовженого дня, інколи забирає Сашкова мама. Годує, ще й тихцем дає щось смачненьке, промовляючи: «Бідолашна дитина, татко на війні, мама з пораненими, а ти – як той горобчик, що випав із гнізда».

Мамі дадуть аж на середу вихідний, отже, в малого цілих два дні, щоб набутися з бабусею. Наодинці й розкаже їй про свої біди. Поки вкотре обдумував, як би то почати розмову, бабуся й сама зачепила:

– Дивись, ластівочки збираються групами, старші вчать молодих триматися зграї, дають знання, які згодяться під час далекого перельоту в теплі краї. Бачиш, усі молоді мусять вчитись, і звірина, й діточки. Ось і ти незабаром підеш до школи...

Не договорила, бо малий розплака...