«ДЯДЕЧКУ, ДОПОМОЖІТЬ!»

Сашко знову ночував на вулиці. За їхнім будинком – невеличкий сквер, а там – декілька лавочок. Одну з них і обрав собі за ліжко. Було твердо й незручно, зате поряд виріс розлогий кущ бузку, за яким добре ховатися, якщо хтось чужий ітиме…

Добре, що саме літо й ночі теплі, бо встиг лише кофтину схопити, дряпаючи щодуху від кулака і триповерхових матюків Романа. Де мама знай­шла того дурня? У якому смітнику? Раніше мала вже друга, сусіда на сходовому майданчику – Славка. Той після повернення з війни на Донбасі пив безпробудно. Дружина не витримала, забрала дітей і чкурнула світ за очі. Залишився він із пляшкою і зовсім пустився берега. А коли дізнався, що загинув Сашків батько, то заніс у ломбард єдину цінність – золоту обручку, а гроші за неї віддав сусідці.

– Візьми, Таню! – тремтливою рукою простягнув зате...