Життєва історія

Щодня дедалі частіше в думках – минуле, зустріч, яка назавжди змінила життя. Ми з тобою з дитинства були сусідами. Та ось я дізналася, що в цей нелегкий час ти захищаєш рідну землю. Що ж, так сталося, що ти і наш син наразі не зможете зустрітися. Та я вдячна тобі за нього.

З огляду на те, що сталося між нами, через десятки років, я хочу сказати тобі одне: «Дякую за сина». Можливо, із плином років життя робить нас мудрішими, але я жодного разу не пошкодувала, що так сталося. Так, справді, ти кохав її. А оті сварки між вами, бажання швидше все забути, викреслити з пам’яті і дружину, і дитину (щоправда, ви були в цивільному шлюбі) ні до чого доброго не привели. Звісно, мені, як кожній дівчині, хотілося заміж. Але ти так і не зміг її забути, навіть зі мною. Певно, якби на моєму місці була якась інша, однаково так би сталося.

Ти повернувся до неї і до дитини. Я не просила й не благала. Я розуміла, що ти не будеш...