ДРУЗІ ДИТИНСТВА

Надворі вже починало сутеніти. Небо затягло важкими сірими хмарами. Сильний вітрисько ганяв пожовкле листя тротуаром. Справжня пізня осінь панувала на вулиці. Кінець жовтня видався дуже холодним.

Вона сиділа за столиком у кутку, біля величезного вікна, у своїй улюбленій кав’ярні. Маленьке приміщення потопало в теплому світлі. Тут пахло кавою, спеціями і теплом, що додавало цьому місцю такого приємного затишку. Крім неї, відвідувачів більше не було. Нічого дивного. О такій годині хтось іще працює, а хтось і носа на вулицю показувати не хоче. То ще краще. Жінка зручно вмостилась у великому кріслі з вушками. Поклала на стіл свого Ремарка – з ним завжди легше пережити осінню непогоду. Надпила лате і приготувалась уже читати.

Аж тут дзенькнули двері. І до кав’ярні зайшов чоловік. Він голосно розмовляв мобільним, щось доводив комусь, аж прикрикував. Чудово! Відпочила! Т...