ДОЩ ЛИВ ЯК З ВІДРА

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

Василь Романюк клепав косу. Сонце ще не зійшло, і вранішня прохолода приємно наливала тіло силою та здоров’ям. Був це міцний, кремезний чоловік з довгими козацькими вусами. У свої 52 роки не відчував наближення старості. Русе волосся ледь посріблене сивиною, з-під чорних густих брів – теплий погляд сірих очей.

Невеличка хата купалась у зелені. Дружина з донькою Мартою насіяли і насадили багато квітів. Вони, розквітнувши, звеселяли обійстя. Був Василь великим працелюбом. Знав теслярську справу, розумівся на будові, у пору косовиці вміло орудував косою, не цурався ніякої роботи. За нагоди міг перехилити чарку. Але п’яним Василя ніхто не бачив. Працював день у день. Збудували з дружиною нову хату для одиначки Марти.

Поклепавши косу, сів на пеньок і задумався. Непокоїла доля дочки. Перед самісіньким весіллям її наречений сказав, що їде добровольцем в Афганістан. Просили, вмовляли не робити цього – не допом...

Дякуємо!