ДОМОВИЧОК

– Ух ти! Ти ба, і хто ж це поприбирав усе, що наша Таня розкидала, га?

– Ну… Ти поприбирав, дідусю?

– Та ні, онучко, ні, – всміхається у вуса. – Не я. Домовичок приходив, поки ти спала, й усі твої іграшки поскладав. Але ти більше так не роби! Сердиться він, що залишаєш гармидер.

– А чому ж домовичок прибрав іграшки, якщо сердиться?

– Бо він добрий. І любить наш дім. Наш дім – це і його домівка. Але не терпить домовичок безладу, тому й прибирає, коли хтось насмітить чи порозкидає щось. Ти в нас у гостях, тому й пошкодував тебе, прибрав.

– То нехай завжди так робить, якщо чистоту любить.

– Еге, яка ти хитренька! Ні, сама за собою прибирай! Велика вже – цілих шість років! Кожен має сам прибирати, бо домовичок усього не встигне. Та й розізлитися може.

– А як він злиться?

– То...