ДІД ЯШКО

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Літо стояло тепле і стигле, як мед, пахуче і п’янке. Груші в саду старого Якова падали одна за одною – глухо, тихо, ніби хтось кидав м’ячі на траву. Над їхніми соковитими жовто-зеленими боками гули оси. Дід Яшко, колись кремезний, підтягнутий, а тепер зігнутий, як дуга, сперся долонею на стовбур дерева і повільно опустився на лаву, що стояла поруч. Сів, притулився спиною до пошерхлої кори, вдихнув запах літньої соковитості й деревини.

Руки його, великі, темні від сонця, поорані зморшками та порізами, досі здавалися сильнішими за роки. Ті руки могли б і тепер взятися до роботи, якби було кому готувати дошки чи лагодити лавку. Але лавка й так міцна, дубова, виготовлена ще в ті роки, коли в його помешканні вирувало життя.

Груша в саду росла більше як пів століття. Яків посадив її сам, коли троє синів ще ганяли босими ногами подвір’ям, а Мар’яна, стоячи на ґанку, сварилася напівусміхнено, що вони знову б...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії