ДЕРЕВ’ЯНІ ВІКНА

Вона сиділа у неймовірно вологій та сірій аудиторії. Було незрозуміло, чи приміщення сіре від стін, які востаннє фарбували, мабуть, наприкінці 90-х, чи від маси людей, які наповнювали її закованими в тіла черствими душами. Надя вдивлялася у височенне дерев’яне вікно, яке продувало й подекуди пропускало сніжинки крізь тріщини у склі та пошкоджену раму. Палантин кольору стиглої вишні не надто грів дівчину. Точніше, взагалі не грів, бо холод ішов зсередини і тільки сила всередині могла зігріти й розтопити айсберг. З вікна Надія хотіла видивитись, як розв’язати проблеми, усунути негаразди. Проте нічого не виходило. Нічого не вдарялося до меж її мрійливого свідомого…

Цього року – завершення навчання. Надія, як і всі інші «елітні» особи факультету, отримає диплом і піде у світле майбутнє. І тоді жити стане дійсно «краще» й «веселіше». Її не тішила перспектива того, що все, абсолютно все, щ...