ЦЕЙ МУЖЧИНА ТІЛЬКИ МІЙ!

– О, а де ваша неймовірно велика і важка сумка з продуктами? – поцікавився Орест.

– Нема і до вечора вже не буде. Тож можемо перейтися і без неї…

Орест запропонував завітати в модне кафе, яких тепер у місті було більше, ніж музеїв та церков разом узятих. Що ж, зайшли вони в один модний заклад. І якось незатишно стало Оресті. Довго там не затримались – встигли вийти назовні ще перед приходом офіціанта.

– Не любите ходити в каварні, Оресто?

– Не бачу в цьому потреби, коли все можна приготувати вдома або посидіти у парку.

– Що ж, погода шепоче і манить нас на клаптик природи.

– Нині вже так тепло, хоч на­дворі ще рання весна. Не відмовлюсь від білого морозива.

Орестові сподобалось і те, що Ореста не водила його за носа – була проста й невибаглива у своїх бажаннях. Поласувавши морозивом, вони пішли до ставочка і арки закоханих. Дорогою розмовляли, наче давні друзі, хоч насправді промацували ґрунт і хотіли довідатись про все.

– Чим ви займаєтесь у житті, Оресте? – почала Ореста, бо з чогось треба було почати.

– До свого віку Христа я спробував декілька робіт: столярку, ковальство і тепер-от працюю автомеханіком. А коли нема багато роботи, роблю ремонти і лагоджу сантехніку.

– Тобто вам приблизно 33 ро­ки? Вік Христа? – якось так акуратно уточнила Ореста, бо перелік майстерності Ореста її таки вразив. – А щодо мене, то я вчителька, але тепер даю приватні уроки і, коли нема багато учнів, майструю щось із фурнітурою та біжутерією.

– І що саме ви майструєте, Оресто? – його навіть не дуже здивувало те, що дівчина не сидить в інтернеті, не морочить голови штучному інтелектові, не намагається заробляти тестувальником сайтів, а, як і він, працює руками і думає головою.

– Коли пішла мода на етнічні коралі, я також цим захопилась. Утім, як то часто буває, ця ніша враз стала переповненою і нецікавою. Тому я вирішила придбану фурнітуру використати для цікавіших ідей. Тому придумала виготовляти ловці сонця.

– О, то вже цікаво. Сонце ловиться на ваші вироби? Було б цікаво побачити цей космічний процес! – Орест не цілком розумів, що то за такі вироби і який вигляд вони мають, але Ореста вийняла свій телефон і показала найцікавіші світлини своїх робіт.

Отож ловці сонця – це такі підвіски з кольорового скла, кораликів або інших цікавих фактур, крізь які проходять сонячні промені й розсипають довкола вітражні бліки. Зазвичай їх вішають на вікна або ззовні, щоби вітер у парі із сонцем міг хилитати це і вигравати променями. Також це може бути поєднанням годівничок, голосів вітру, дзвіночків, дитячих брязкалець чи навіть шторок на частину вікна.

– А ввечері вони «дрімають»? – поцікавився Орест.

– Так, коли нема сонця, вони просто висять і чекають на сонячні промені.

– Але їх можна оживити і зробити там підсвітку! Я би легко і просто міг вам допомогти!

– Що ж, тоді є чудова нагода зустрітися знову і спробувати це…

Орест довідався, що Ореста не любить суші, а надає перевагу голубцям. Її улюблені актори – не Кіану Рівз і не Бред Пітт, а Іван Миколайчук та Іван Гаврилюк. Музику вона слухає розмаїту, але воліє релаксувати під етно-джаз. Одяг любить практичний і стильний, іноді барвистий, але не подертий на колінах.

– Коли бачу на вулиці зустрічних з обдертими на колінах штанами, чесно – це неохайно! У нас кажуть: «як оферма»! – казала Ореста.

– О, мені також не до вподоби ці брутальні надмірності. Лише одиницям личить такий стиль. Всі інші – ніби їх пси покусали, – Орест підтримав уподобання своєї візаві.

Ореста довідалась, що Орест чудово працює руками і вдало поєднує це з розумовою працею. Він у житті практичний, простий, а в розмові – щирий і дотепний. Саме такого й шукала багато років. І тепер, коли їм завжди є про що поговорити, вона ні з ким не порівнює Ореста і не тішить себе ілюзіями, що він ідеальний абощо. Так, бачить його недоліки, але вони її не дратують. Наприклад, бажання іноді покурити чи занадто довго сидіти в майстерні, забувши про все на світі, навіть про потребу поїсти.

Орест з Орестою мали ще багато розмов про все на світі. До цього дня, коли нечисленні гості привітали їх із розписом, вони йшли без поспіху і фанатизму. Щоразу Орест слухав голосу свого серця, чи правильно він розуміє свої почуття до Орести? Щоразу Ореста дивувалась, чому розмова з Орестом така невимушена і проста, що вона не мусить вважати на слова та емоції. Бувало й таке, що одного разу вони посварилися через дурничку, але незадовго помирилися і з тієї нагоди попоїли Орестового борщу.

Ореста сподобалась Орестовій мамі. Кицька, яка вже шостий рік мешкала в Ореста, була в захваті від почісування за вушками – дів­чина дуже любила котів, хоч власного ще не мала.

Авжеж, Орест чудово бачив недоліки Орести, але вони не дратували його. І те, що іноді чоловік не встигав ретельно повимивати руки після майстерні, зовсім не дратувало Оресту. Вона любила цей легкий аромат мазуту і дорогих цигарок, цей аромат, якого не сплутає ні з яким іншим, бо ж то аромат її коханого чоловіка.

Розписались вони на Покрови. Отак просто і легко. Перед тим пішли у фотосалон, зробили кілька світлин, як це було заведено колись, в епоху до інтернету. А на забаву вже не кликали ні фотографа, ні відеооператора. На своєму мінівесіллі хотіли насолодитись чудовим вечором і добірним товариством. Саме так і почалось їхнє спільне життя. Так усе просто! Так натурально! Нічого зайвого! І то ж треба, щоби із будинку навпроти хтось увімкнув колонку з піснею «Цей мужчина тільки мій!» Ніби знали, що в Ореста і Орести особ­ливий вечір – один із перших у подружньому житті.