БІЛІ ЯБЛУКА В ПЕЛЕНІ БІЛОЇ НОЧІ…

Надія вскочила посеред ночі – налякана й мокра від поту. Серце лунко тріпотіло і зой­кало, мало не вистрибуючи з грудей. Та що ж це таке? Хто там стукає? Кому не спиться о цій порі?

Жінка хутко загорнулась у тонкий халатик. Її руки тремтіли. Посунула до дверей ватяними ногами. Уклякла, прислухалась. Ніби вже й нічого не чути… І Жук мовчить. А то такий пес, який пів села зворохобить, якщо хтось чужий у двір зайде.

– Хто там? – тихо запитала Надія.

У відповідь – глуха й німа тиша. Лише комахи тонко б’ються у вік­но, на світло злітаючись.

Жінка здивовано знизила плечима. Клацнула замком, визирнула назовні. Ворота зачинені. Пес ліниво звів голову й мотнув закрученим у бублик хвостом.

– Ніхто не приходив? – запитала Надія в собаки й одразу засміялась: – Насниться ж таке!

Жук демонстративно позіхнув і пок...