Історія з життя
Під вікнами обшарпаного, зубожілого інтернату щовесни пишно квітували півонії. Римма могла годинами милуватися дивовижними квітами. Найбільше любила білі. Повні, величезні, неймовірно ароматні. Лише коли починали відцвітати, розгортались і глипали золотавим вічком серединки в обрамленні тонких малинових війок. Вони нагадували Риммі про її рідне помешкання…
* * *
Дівчинка торкалась ніжних пелюсток, вдихала їхній аромат і усміхалась. Мама завжди зрізала декілька найгарніших і ставила їх у вазу. А Римма діставала альбом, кольорові олівці й малювала.
– Гарно! – хвалила мама, зазираючи через плече. – Мабуть, будеш художницею… І в кого ти вдалася? Ні батько, ні я малювати не вміємо…
Восьмирічна дівчинка знизувала плечима, втішена похвалою:
– Ти ж казала, що твій дід Максим колись розписував глечики.
Ненька кивала головою:
– Було таке…...
Читайте усі приховані історії з життя за 1 грн
Життєві історії онлайнЯкщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter