БАБА ГАНЬКА

Баба Ганька давно жила без чоловіка. Вже понад двадцять років. Її Іван помер тихо, у сні. Але вона так і не звикла, що його немає. Разом вони народили й виростили четверо дітей, дочекалися онуків. Старість, яка мала б бути спільною, минула повз неї, як сусідська коза, що, пробігши через город і залишивши після себе сліди на картоплі, показала куций хвіст. Був чоловік – і немає. Тільки спогади. Ні, її старість не обійшла дорогою, скрутила спину, змінила ходу і незграбні пальці на руках вчасно. Проте омріяної спільної старості з чоловіком старенька не мала. Так і жила – з відчуттям, що чоловік поруч, тільки не відповідає на її запитання. Їй було так легше. Хто засудить?

Вечорами баба Ганька вмикала свій улюблений серіал – щоб подивитися про людські долі, і обов’язково коментувала кожну дрібницю. «Ох, що він робить, та як можна бути таким дурним? Вона...