АМНЕЗІЯ

ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ ТА ІСТОРІЇ КОХАННЯ В ОДНІЙ ГАЗЕТІ

– Тільки виживи! Благаю тебе! Заклинаю всім, що є найсвятішим: виживи! Повертайся живим!

Ці Лізині слова лунали у вухах Віктора, поки їхав на передову. Не на саму лінію зіткнення, а у прифронтовий шпиталь. Оперувати довелось одразу так багато, а поранення й травми були такі складні, що спершу геть розгубився, на щастя, поруч працювали справжні аси. Тож школу мав просто чудову й уже незабаром став першокласним хірургом. Коли волонтери змогли доправити з-за кордону реанімаційний автомобіль, став виїздити вже на передок по поранених, бо часом хвилини були вирішальними у споконвічній боротьбі між життям і смертю. Інколи наприкінці дня салон автомобіля був червоний від крові. До запаху крові Віктор ніяк не міг звикнути, дарма що закінчував медичний інститут і вже мав трирічну практику роботи в лікарні, не враховуючи інтернатури.

На війну чоловік пішов добровольцем,...

Дякуємо!