З поштової скриньки

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ГАЗЕТУ "ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ"

Частина друга. «ВОСКРЕСІННЯ»

Телефонні дзвінки бувають різні. Бувають різкі, голосні, вимогливі, які з розмаху б’ють по оголених нервах, а бувають тихенькі, нерішучі, несміливі, які жебонять, наче водичка в струмку, бринять ледь чутно, ніби просять вибачення за турботу, за те, що насмілилися порушити тишу, втрутилися в чиєсь спокійне, розмірене життя... Отаким тихим і був той дзвінок, який розбудив Олесю серед ночі від неспокійного сну. Вона сіла в ліжку й необережно штовхнула Лізу. Та заворушилася поряд.

– Чого ти? – запитала невдоволено. – Ще дуже рано! Ледь засіріло! Спи!

– Хтось телефонує, – тихенько пошепки розгублено відповіла Олеся.

– Хто може телефонувати о цій порі? – здивувалася подруга і смачно з хрустом позіхнула. І знову засопіла носиком.

* * *

Відтоді як пропала Мотря, Олеся вмовила свою подруг...

Дякуємо!