Дід розповідав Стасеві про всілякі дивовижі: і про лісових духів, і про мавок, і про блуд, що живе в нетрях лісу...

Батько мене не осуджував – він завжди мене розумів. Щоправда, коли покинув матір і пішов до іншої жінки, якось швидко забув про мене.

І за що тільки Варка кохає свого благовірного? Вона була гарною. Статна, з ніжною смаглявою шкірою, з темними циганськими очима, з пухкими вустами...

Відтоді, як Левчик поїхав у відрядження, я місця собі не знаходжу. Так відбувається завжди, незважаючи на те, що ми вже більше шести років перебуваємо в законному шлюбі. От і сьогодні –попри майже годинну розмову телефоном (а це – справжнісінька розкіш, зважаючи на зайнятість чоловіка), на душі тривожно й незатишно.