зять пізнається в біді

Люба з Василем обоє родом зі села. Але так сталося, що бездітна тітка записала на племінницю, тобто Любу, свою квартиру в місті. Тому після смерті старенької сім’я перебралася жити до обласного центру. У селі життя трохи інше, ніж у місті. Трапляється, що за роботами не встигнеш, як кажуть, і вгору глянути. І вдягаються міські панянки зовсім по-іншому, як сільські жінки… Це Люба помітила відразу. І вже тепер, приїжджаючи додому, в село, вона часто повторювала, які ж то «темні» сільські люди, як вони неправильно живуть... А згодом уже й того не казала, вважала, що не було кому ту «мудрість» тлумачити. До рідних тепер майже не навідувалася – до кого там навідуватись і про що балакати, а коли й з’являлась час до часу в селі, то вела себе дуже вже зверхньо…

Зовні Люба не змінилася. І міською па­нян­кою не стала. А якщо й намагалася щось «перебрати» від містянок, то це вигл...