ЗВІЯНІ ВІТРОМ

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Небо якось непомітно стало рівномірно сірим. Ніби вкрило землю брудною шматою. Так старезна баба вкриває дитину, яку їй з доброго дива залишили глядіти, бо більше нікому. Вкриває чомусь з головою… Чи то дитина не має бачити, що довкола, чи, навпаки, щоб сторонні не побачили, що під ковдрою. А під ковдрою нашого неба – вітер шарудить листям, і що далі, то гучніше. Спершу листочки ляскали один об одного, і звук був, наче малі діти швидко роблять «тосі-тосі». Ляп-ляп-ляп. А тоді вітер пришвидшився, і звук став схожим на… ніби хтось висипає бісер. Мовби тим малим дітям набридло «тосяти» і вони внадилися у мамину скриню, роздерли бісерне намисто і розсипають на підлогу. Ще звук схожий на шипіння, точніше, на шкварчання налитої на пательню олії. Не розпечену пательню, але добре гарячу.

Раптом закричали стривожені граки. Мабуть, таки щос...

Дякуємо за вашу передплату онлайн!