ЗРОЗУМІЙ. ПОВІР. ДОПОМОЖИ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

– Йой-йой-йой, якби-м була, донько, знала. Якби-м лиш була знала, то була би-м тя стратила ще в утробі. Була би-м ти ся не дала вродити на сей світ, аби ти нинька мені таке зробила, – приповідає Марія Сокалючка, впавши на коліна перед тілом своєї єдиної доньки Ганни. – Нащо то було на світі жити, аби таково померти? Аби таково…

***

На широкому дубовому столі посереди­ні світлиці лежить бездиханне тіло, накрите білим рядном. Не видно обличчя небіжки, бо дивитись там нема на що, ото й накрили. Обличчя не залишилось: самі синці, порізи та згустки крові. Синя, ніби хто базником* змастив. Як таке показати людям?

Обабіч лави горять воскові свічки на церковних поставниках*. Легенько погойдується полум’я, яке зворушив вітер, що долітає з відчинених дверей. Довкола тіла – живі квіти та кошики з барвінком, васильком і м’ятою. А на лаві &ndash...

Дякуємо!