ЗОЗУЛЯ

ЧИТАЙТЕ ОНЛАЙН ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ

– Ну і що мені з ним робити? Куди його нести, куди мені з ним іти, в п’ятимісну кімнату? – заплакала молода жінка, дивлячись у запітніле вікно. Сльози текли щоками. Вона їх не втирала.

– Ну, може, ви все ж таки ще подумаєте? Може, зачекаємо день з випискою, матусю? А раптом ви потім захочете повернути час назад, а він уже пішов. Виправити помилку може бути дуже важко, якщо не сказати, неможливо.

Лікар ходив туди-сюди палатою і нервово розмахував якимось папером перед очима молодої породіллі.

– Люба моя, зрозумійте ви нарешті, що жити вам із цим буде дуже важко. А життя довге, і ви бачитимете в кожному малюкові свою дитинку, покинуту ось тут, зараз. А потім будете роки рахувати, коли син пішов би до школи, інституту чи в армію …

– Дайте мені той клятий листок, я підпишу й піду геть. А про нього, – киваючи на дитяче відділення, &...

Дякуємо!