З поштової скриньки

Це було в далекі 1990-ті роки. Моя колега Маринка отримала нову квартиру на Харківському масиві в Києві та запросила всіх співробітників до себе в гості на новосілля. Мені доручили купити подарунок і квіти від усіх. Марина продиктувала свою адресу одній нашій співробітниці і та записала її. Зустрітися всі разом ми домовилися біля метро.

Того дня мені дуже хотілося гарно виглядати і я багато часу витратила на макіяж та зачіску. На зустріч зі своїми колегами я запізнилася на 15 хвилин. На призначеному місці, біля метро, їх нікого не було. Я вирішила, що вони, не дочекавшись мене, вже поїхали до Маринки. А мені з великим букетом, із подарунком, такій гарненькій доведеться їхати додому. Але мені так хотілося на новосілля, та й подарунок ж у мене, і всім колегам буде дуже незручно завітати в гості з порожніми руками. Я була зобов’язана доставити презент. Але як? Жодного разу не була на Харківському масиві, ще й не знала адреси, тільки чула на...