ЖИТТЯ УВІ СНІ ТА НАЯВУ

ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

22 вересня 21:48

497

Джерело: Газета «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»

На дозвіллі

Оленка прокинулася щасливою: він знову приходив до неї уві сні. Такий рідний, такий бажаний... Ніжно пригортав, щось говорив, Оленка мліла від його присутності, голосу, дотиків, а потім він ішов. Просто йшов геть, а вона чомусь не наздоганяла його, лише мовчки дивились у спину найдорожчій людині.

Ще декілька хвилин Оленка не розплющувала очей, прокручувала в голові такий милий сон, усміхаючись сама до себе. Збоку тихо сопів законний чоловік, за стіною вовтузились дітки, в кухні вже ґаздувала свекруха.

Сьогодні неділя, їм із чоловіком дозволено поспати довше. Оленці заздрили рідні та друзі, вважали її щасливою: дім повна чаша, родина ідеальна, чоловік – красень, діти – розумненькі. Це те, що бачили зовні, лиш її серця ніхто не бачив. Що там діється, знав тільки Павло. Павлик. Її Павлусик. Та чи її вже?

Олена втратила хлопця в одну мить, коли подруга повела її в сусідню кімнату студентського гуртожитку. На ліжку Сніжани спав Павло. На ватяних ногах Олена вийшла на вулицю, де знепритомніла. Перше, що дівчина побачила, коли отямилася, – Павлове обличчя. Забилась в істериці. Лікар наказав хлопцеві вийти і більше не приходити. З депресивного стану Олена виходила напрочуд довго. Але молодий лікар був не лиш нейрохірургом, а й психологом, дівчина й відкрилася йому. Лікар ходив біля пацієнтки, як біля найближчої і найдорожчої людини, і зрештою закохався у красуню. Оленка з розбитим серцем відповіла, як тоді думала, взаємністю. Про кращого чоловіка годі було й мріяти.

Весілля влаштували скромне, бо чекали на первістка. Поселились молодята в заміському будинку чоловікових батьків, інтелігентної лікарської династії.

У пологовому (як жорстоко!) Олена народжувала разом зі Сніжаною. Не могла стримати сліз, запитала, навіщо так учинила з Павлом і з нею, навіщо переспала з ним, адже вся група знала, що молоді люди зустрічаються чи не з першого курсу. Сніжана округлила очі, мовляв, навіщо їй здався Павло, якщо вона іншого давно кохала, ось і дитя в них. До того ж ні з ким вона тоді не мала інтиму, та ще й із Павлом... В Оленчиній голові все перемішалось, але пологи і дитя не дали часу на роздуми.

Коли Олена вперше повела синочка в садочок, виявилося, що там працює її давня подруга, яка колись у гуртожитку показала їй Павла в чужому ліжку. Тиждень молода жінка стримувалась, щоб не запитати подругу про той учинок. Але бажання дізнатися правду було сильнішим.

Та на запитання розсміялась, а те, що Оленка почула, вбило її без пострілу:

– А мене Мирося попросила так учинити, привести тебе зранку в ту кімнату, мовляв, це був невинний жарт до Першого квітня. Попросила й Павла вдати, що спить у Сніжаниному ліжку, щоб тебе і Сніжану розіграти. Ну, ми ж не думали, що так усе обернеться і ти на вулиці впадеш від побаченого, а твій Павло зникне з інституту за місяць до захисту дипломної. Дивак! Шість років навчатися на «відмінно» й не отримати диплом хоча б фельдшера? Ти, мабуть, і не підозрювала, що Мирося була закохана в Павла, тебе ж люто ненавиділа. Пригадуєш, як вона завжди тобі капостила? Ми це помічали, тож, наївні, подумали, що недолугий жарт якось зітре грань вашої неприязні. Хотіли як краще, а вийшло, як завжди.

– Мудрішого нічого не могли вигадати? – Оленка знову мало не зомліла.

Відповіді, звісно, не почула.

Синочкові садочок не сподобався, бо мамуся вийшла звідти заплаканою. Вирішили змінити заклад.

Донечка народилася за вісім років після синочка, Оленка мала вдосталь часу на себе і на кандидатську, бо свекри вийшли на заслужений відпочинок, отож допомагали з дітьми. Олена просиджувала в інтернеті та бібліотеках до мерехтіння в очах, тоді, щоб дати відпочити голові, перемикала свою увагу на соціальні мережі, де випадково й знайшла Павла. Вони почали листуватися. Жінка дізналася, що він самотній, живе за кордоном. У третьому листі щиро зізнався, що й досі кохає її, тому ні з ким не створив сім’ю, пропонував їй переїхати до нього. Олена теж кохала Павла. Безмежно кохала, але на пропозицію все покинути не погодилась. Не змогла завдати прикрості тим людям, які повірили їй. Вони не заслужили на зраду: ні чоловік, ні їхні діти, ні чоловікові батьки.

Жінка пожертвувала собою задля спокою родини, зникла зі всіх соціальних мереж, щоб не ятрити душу ні собі, ні Павлові.

Удень Олена була наймилішою мамою, лагідною дружиною і чудовою невісткою. Всю себе віддавала люблячим людям. Тільки нічні сни належали їй, бо в них Олена почувалася по-справжньому щасливою. І це щастя буде з нею назавжди.