ЖИТТЯ УВІ СНІ ТА НАЯВУ

Оленка прокинулася щасливою: він знову приходив до неї уві сні. Такий рідний, такий бажаний... Ніжно пригортав, щось говорив, Оленка мліла від його присутності, голосу, дотиків, а потім він ішов. Просто йшов геть, а вона чомусь не наздоганяла його, лише мовчки дивились у спину найдорожчій людині.

Ще декілька хвилин Оленка не розплющувала очей, прокручувала в голові такий милий сон, усміхаючись сама до себе. Збоку тихо сопів законний чоловік, за стіною вовтузились дітки, в кухні вже ґаздувала свекруха.

Сьогодні неділя, їм із чоловіком дозволено поспати довше. Оленці заз­дрили рідні та друзі, вважали її щасливою: дім повна чаша, родина ідеальна, чоловік – красень, діти – розумненькі. Це те, що бачили зовні, лиш її серця ніхто не бачив. Що там діється, знав тільки Павло. Павлик. Її Павлусик. Та чи її вже?

Олена втратила хлопця в одну мить, коли подруга повела її в сусідню кімнату студентського гуртожитку. На ліжку Сніжани спав Павло. На ватяних ногах Олена вийшла на вулицю, де знепритомніла. Перше, що дівчина побачила, коли отямилася, – Павлове обличчя. Забилась в істериці. Лікар наказав хлопцеві вийти і більше не приходити. З депресивного стану Олена виходила напрочуд довго. Але молодий лікар був не лиш нейрохірургом, а й психологом, дівчина й відкрилася йому. Лікар ходив біля пацієнтки, як біля найближчої і найдорожчої людини, і зрештою закохався у красуню. Оленка з розбитим серцем відповіла, як тоді думала, взаємністю. Про кращого чоловіка годі було й мріяти.

Весілля влаштували скромне, бо чекали на первістка. Поселились молодята в заміському будинку чоловікових батьків, інтелігентної лікарської династії.

У пологовому (як жорстоко!) Олена народжувала разом зі Сніжаною. Не могла стримати сліз, запитала, навіщо так учинила з Павлом і з нею, навіщо переспала з ним, адже вся група знала, що молоді люди зустрічаються чи не з першого курсу. Сніжана округлила очі, мовляв, навіщо їй здався Павло, якщо вона іншого давно кохала, ось і дитя в них. До того ж ні з ким вона тоді не мала інтиму, та ще й із Павлом... В Оленчиній голові все перемішалось, але пологи і дитя не дали часу на роздуми.

Коли Олена вперше повела синочка в садочок, виявилося, що там працює її давня подруга, яка колись у гуртожитку показала їй Павла в чужому ліжку. Тиждень молода жінка стримувалась, щоб не запитати подругу про той учинок. Але бажання дізнатися правду було сильнішим.

Та на запитання розсміялась, а те, що Оленка почула, вбило її без пострілу:

– А мене Мирося попросила так учинити, привести тебе зранку в ту кімнату, мовляв, це був невинний жарт до Першого квітня. Попросила й Павла вдати, щ...