ЖІНОЧА ІНТУЇЦІЯ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Рита прокинулася серед ночі. Позіхнула. Перевернулася на спину. Провела рукою по другій половині подружнього ліжка – порожньо. Благовірний у неї мисливець, то вона ще звечора напакувала йому велику сумку з усім потрібним. Чоловік приготував рушницю. От би тільки не забув узяти харчі з холодильника. Коханий із друзями від’їздили у мисливське господарство ще вдосвіта, тому ночував він у кабінеті: не хотів турбувати й будити дружину.

Жінка прислухалася: ніби хтось пройшов коридором. Іще раз прислухалася: та ні, наче тихо. Може, здалося. А взагалі, чого дивного? Може, чоловік чи син встали серед ночі.

Рита перевернулася на бік, заплющила очі. Й поринула у свої жіночі думки. Завтра чоловік поїде ще на світанку. Вона поснідає разом із сином. Той уже дорослий, навчається в університеті, то у вихідні, й не лише у вихідні, в нього безліч своїх справ. А вона почекає, поки прийде їхня хатня робітниця Клавдія Семенівна. Вони обговорять, які продукти закупити на тиждень, що приготувати, випрати, прибрати… Пані Клава приходила раз на тиждень, готувала, як казали в сім’ї, «великий обід з випічкою», а вже серед тижня Рита куховарила й хазяйнувала сама. Вона б не заперечувала, якби пані Клава приходила частіше. Їй би було значно легше, проте чоловік проти, і річ не в грошах. Вони могли собі це дозволити, але господар не любив сторонніх людей у квартирі… Він багато працював: ішов з дому вранці, а приходив пізно ввечері. Удома мало було бути затишно, прибрано, смачна їжа, а голов­не – тихо та спокійно. Рита не перечила йому. Вони живуть разом більш ніж двадцять років, тому всі його смаки та вподобання вона добре знає.

Щоправда, Рита також багато працювала, з плином часу все більше втомлювалася, бо робота в неї була не менш відповідальна, ніж у чоловіка. Однак якщо чоловік після роботи відпочивав, то Рита, як і майже всі жінки, заступала на «другу зміну». Адже хатня робота безкінечна, ніхто з чоловіків її не бачить і не цінує. А от часу та здоров’я така рутина забирає багато.

Рита позіхнула. Вона допоможе пані Клавдії, а потім піде до фітнес-клубу. Вже й забула, коли там була. Поверне тонус організму, відпочине. Може, зустріне когось із подружок, то вони разом потеревенять, вип’ють кави. Заради вихідних і зустрічі можна й з тістечками.

Жінка вкрилася ковдрою: треба ще поспати. Взагалі, на сон Рита не скаржилася, та тепер чомусь не спалося. Прислухалася до себе: мабуть, вона хоче пити. Щось у горлі пересохло. Натягла халат на нічну сорочку й вийшла в коридор. Коридор у їхній квартирі був величезний – простягався через усе помешкання, перед входом у кухню ще величезний куток. У коридорі тьмяно поблискував настінний світильник. Дивно… Може, хтось із чоловіків забув вимкнути? Рита сонно попленталась до кухні. У туалеті горіло світло. «Мабуть, син», – позіхнула жінка. У кухні випила трохи води, пройшла до спальні. Лягла. Щось її непокоїло, от тільки що? Що за дурня?! Спати! У неї завтра буде день «для себе». Вона, заміжня жінка та мати, забула, коли це й було. Та на що їй скаржитись: у неї гарний працьовитий чоловік, вихований розумний син. Спати… спати…

Прокинулася Рита від того, що чоловік легенько торсав її за плече:

– Ритуню, а де ти поставила сумку, де рушниця? Вони були в коридорі.

Жінка здивовано глянула.

– Там, де ти їх поставив, там і стоять. Я вночі, коли вставала, бачила… Син вставав, то, може, заніс до себе в кімнату, щоб не заважали в коридорі, – відповіла.

Удвох вийшли в коридор. Ніби все гаразд, проте ні сумки, ні рушниці не було. У Рити стислося серце від неприємного передчуття… Щось не те. Щось її бентежить іще з ночі…

Дякуємо за вашу передплату онлайн!