ЖІНКА-КВІТКА, ЖІНКА-СВЯТО

ГАЗЕТА «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Оксана КРИШТАЛЕВА

04 липня 23:14

426

Джерело: Газета «ЖИТТЯ. ІСТОРІЇ»

Історії з життя

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Гнат одружився з донькою професора В-кого, бо вона була дуже приваблива, смілива й ефектна! От є такі дівчата: не тільки гарні, а ще й ефектні! На них усі озираються, ними всі захоплюються. Бо такі в дитинстві були люблені, пещені, навіть трішки розбещені!

Іванка приходила до татуся на лекції, хоч сама навчалася на іншому факультеті. Гнат залюбки ходив на пари до професора В-кого, ретельно конспектував усе і збирався йти далі. Закінчивши інтернатуру, таки спокусився на професорову доньку й одружився з нею. Іванка легко погодилась, бо татко сказав, що Гнат – файний хлопець, перспективний лікар, далеко піде! (Щоправда, про свою доцю він такого не сказав би, адже справедливо оцінював молодь. А доця його – то була правдива копія дружини, своєї мамці. Така ж вимоглива, ефектна та статусно інтелігентна до кінчиків пальців.)

Гнат був не проти, бо хотів успіхів у своїй кар’єрі, а самотужки цього досягнути нереально. За півтора року молоде подружжя поїхало за кордон. Там на них уже чекало помешкання, робота в престижній клініці та змога отримати тамтешній диплом.

Іванка вже помітно заокруглилась, але це не завадило їй цілими днями райдзувати містом, знімати на телефон гарні будинки, мости і річку. То вже потім німці зробили зауваження, що тут не можна знимкувати все, що заманеться, бо то приватна власність. Але з поваги до її особливого стану… Потім Іванка сиділа в кафе й час від часу надзвонювала Гнатові, аби поділитися враженнями.

– Добре, шануйся і дивись під ноги! Вибачай, я поки що зайнятий! – поспішно відповідав молодий спеціаліст, бо й справді взявся до роботи, як молодий лев!

За декілька тижнів у німецькій клініці, де й працював Гнат, Іванка народила хлопчика. Із цієї нагоди приїхали новоспечені бабця з дідусем, влаштували свято і похрестили малого, назвавши Іваном. Бабця залишилась, а панові професору довелося повертатись в Україну, до роботи.

Без своєї матусі Іванка не дала б собі ради! Перша дитина, жодного досвіду материнства. Найняти няньку чи навіть покоївку їм не по кишені. Тому коли Іванко пішов у дитячий садок, задоволена бабуся повернулась в Україну.

За тих кілька років, які вони провели в Німеччині, життя стало на рівні рейки. Все потрібне в них уже було від початку. Тепер планували взяти кредит на власне житло. Принаймні з тамтешніми зарплатами це реально, а робота – престижна.

Відтоді як Івасик пішов у дитсадок, Іванка влаштувалась на роботу в лабораторію. Звісно, вона могла працювати лікаркою, але тоді, знову ж таки, довелось би подбати про няньку. Бо в Німеччині щодо виховання неповнолітніх строго! Якщо хтось побачить на вулиці дитину без супроводу дорослих, може заявити в поліцію. Там узагалі люблять «усе помічати» й доповідати, що не так. От такі вони, правильні та строгі німці. Зате в них порядок і дисципліна, чого нашим людям, якщо чесно, трохи бракує.

Недовго працювала Іванка-лаборантка, бо знову пішла в декрет і народила дівчинку Соломійку. Заради такої події запросила з України свою двоюрідну сестричку Лесю. А позаяк Леся була молода, щойно закінчила академію, то могла залишитись і на довше. Так воно, зрештою, і сталося. Якщо Івасика вибавила рідна бабуся, то Соломійку допомогла виховувати кузинка Леся.

Поки маленька наслідниця спала в люльці, Івасик уже готувався до школи. Хлопчикові минуло п’ять рочків. І останнім часом він змарнів, почав капризувати, став майже некерований. Легковажна й завше чимось зайнята мама Іванка не змогла знайти причини. Вона водила його до лікарів, здавала аналізи, але від цього ситуація тільки погіршилась. Іванко взагалі замкнувся в собі, ходив як чорна хмара, ревниво позирав на меншу сестричку.

Одного дня Леся застала ось таку хатню сценку. Іванка годувала грудьми свою дівчинку-квіточку, а Іванко в той час мало не плакав.

– Що сталось, Іванку? – делікатно запитала Леся, ніжно погладивши племінничка по голові, адже був він ще зовсім дитиною. Ображеною дитиною.

– Нічого! – надув губки Івасик, але погодився пообідати з Лесею, бо таки був голодний.

Леся всіляко намагалася розрадити малого, придумала якусь «їстівну гру». І сталося диво – хлопець залюбки «змолотив» усю порцію! Їхній обід закінчився в доброму настрої! Іванка застала цю ідилічну сцену, тримаючи маленьку Соломійку на руках.

– Ого, давненько вже такого не було, щоби наш Іванко добре попоїв! У чому секрет?

– Насправді секретів нема! Просто останнім часом він почувався ображеним і відкинутим, тому й протестував. Не забувайте, що у вас усе-таки двоє дітей, а він така сама дитина, як і менша! Він потребує такої самої уваги, як і Соломійка!

– Ну, нашому таткові нема коли бавитися з Іванком! А я не стягую робити все сама! Добре, що хоч ти погодилась побути тут із нами!

– Авжеж, і я рада, що мені вдалося переконати малого бешкетника вилізти зі своєї нірки!

Після цього випадку стало якось легше всім. Іванко вечорами не давав спокою таткові Гнатові, розказував про все на світі, пропонував побавитись у настільні ігри! Хоч яким стомленим був Гнат, але погоджувався на це. Він, либонь, також збагнув, що діти не будуть завжди маленькими, а татко їм потрібен тут і тепер.

Іванка не могла довго скніти в хаті, тому садила малу у візочок і йшла гуляти магазинами. Вона не шкодувала грошей на прикраси та іграшки. От і нині купила своїй маленькій принцесі три однакові платтячка – жовте, рожеве і блакитне! Увечері чоловік почав бурчати, що дарма витрачає гроші, а тих платтячок – вдягнути один раз!

– Невже тобі шкода щось для рідної дитини?! Вона ж у нас така гарна! Влаштуємо фотосесію! – урочисто пояснювала Іванка.

– Ти ж знаєш, я не люблю сваритись. І взагалі, втомлююсь на роботі, тому трохи керуй своїми захцянками! – майже виправдовувався Гнат.

Та це не допомогло. Іванка далі робила все так, як хотіла. Вона не звикла економити, заощаджувати, відмовляти собі у маленьких радощах. А Гнат не вмів тримати дружину в рамках. Якось Іванка так і пояснила чоловікові:

– Якщо постійно тримати себе в рамках, то можна перетворитися на портрет!

Гнат узяв м’ячика і пішов з малим надвір. Він був радий, що має гарну дружину і здорових дітей. Він був безмежно вдячний своєму тестеві за те, що має добру роботу й мешкає в Європі. Зрештою, він не звик жалітись, а намагався сприймати життя таким, яким воно нарисувалось. Немає ідеальних людей і райських обставин. Врешті-решт, від рутини ще ніхто не зміг утекти.

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!