ЗЕЛЕНІ СНИ ВЕСНИ

Передплата онлайн: https://peredplata.ukrposhta.ua/

Старші люди завжди тішились появі першої трави. Вони казали: «От би дожити до зеленої травички!» Я була малою і не розуміла, що ж тут такого особливого. До того ж я виросла у великому місті, тому по траві ходила не щодня, а на міському асфальті трава щось не дуже й росла.

Так склалося, що останні два роки я більше мешкаю в селі, а до міста приїжджаю лиш на кілька днів. Особливо взимку. Так, там темно і тихо, але можна добре виспатись. Так, по продукти треба йти аж до райцентру, але сусіди далеко й не докучають. А ще попід вікнами не лементують зварйовані підлітки. Тобто є чимало своїх переваг.

Та все ж з осені до весни щороку природа засинає і переконує всіх нас, що прокинеться нескоро. І тоді я більше нагадую собі якусь пташку чи комашку, яка сонно підкладає дрова у піч або вдягається тепліше, аби вийти надвір. Особливо зимно надвечір, а хочеться засинати в теплі...

Дякуємо!