ГАЗЕТА «ЖИТТЄВІ ІСТОРІЇ»
511Історія з життя
Їй було вісімнадцять, а білявому, високому і кремезному красеневі Миколі – двадцять. Він щойно повернувся з армії й запримітив дівчину.
– І чому ти Світлана? – запитував не раз. – Ти повинна бути такою, як я, – білявою, світлою, а маєш руде волосся…
Згодом запропонував жити разом. Довго не хотів знайомитися з матір’ю коханої, проте вона наполягла:
– Я прийняла всі твої умови, а в мене одна, і ти від неї відмовляєшся?
Наступними вихідними приїхали в село. Катерина, мама Світлани, ще молода жінка, стояла розгублена. Вона не чекала на гостей, та ще й таких. Обійнявши доньку й нареченого (як вона думала), кинулась до плити, щоб нагодувати молодих з дороги смачненьким.
За столом розговорилися.
– То коли до заручин готуватися, коли весілля плануєте? – запитала.
– Мамо, які заручини, яке весілля? Це тільки даремне витрачання грошей!
– Ви що ж, тільки розпишетесь?
– Розписуватись? А навіщо? – здивувався Микола. – Ми й без штампа разом живемо, нам добре. Навіщо документи псувати?
Сказати, що Катерина була здивована, це нічого не сказати.
– А дітей народите, то на кого запишете їх?
– Яка різниця? Аби здоровенькі були!
– Та що ж я родичам, сусідам скажу?
– А кому що до того, як я живу? Живу так, як хочу, як мені добре!
Наступного дня молоді поїхали, а Катерина ще довго не могла опам’ятатися: її дочка, єдина дитина, отаку несподіванку їй піднесла! Це ж сором на все село! Якби була розлучницею, з дитиною, то геть інше, а то ж дівка, молода, вродлива, недурна, а отаке вигадала!
Катерина зрозуміла, що донька не сама оте все придумала, це Миколина ідея, – щоб він провалився, – то він навіяв їй такі думки. Чому ж вона погодилася? Чому не висунула своїх умов? Кохання? Бодай йому добра не було!
Зустрівшись із кумою Валентиною, Катерина розповіла їй усе і розплакалася. А кума взялася заспокоювати, мовляв, потрібно залишити все так, як є, хоч з дочкою спілкуватиметься, бо якщо насварить її, Світлана зробить, як захоче, а вони з матір’ю стануть ворогами.
Катерина змирилася.
Незабаром молоді повідомили, що чекають на поповнення. УЗД показало, що буде дівчинка. Майбутня бабуся не знала, тішитися їй з того чи ні.
Маленька Кароліна народилася здоровою, але дуже неспокійною дитиною. Світлана вже з ніг падала, а Микола одного вечора сказав, що він ситий по горло такою сім’єю, йде від них, і на аліменти порадив навіть не сподіватися.
– Ти ж казав, що ми сім’я, що ми для тебе найдорожчі люди!
– Не ображайся, але яка сім’я, такий і я. Не планував я від самого початку з тобою вікувати…
Зібрав валізу й пішов. Світлана залишилася сама, без житла, з дитиною – як і попереджала мама, ні дружина, ні вдова…
Уранці зателефонувала неньці, й за декілька годин вони разом пакували речі в таксі. Світлана не дуже хотіла їхати в село.
– А якщо Микола повернеться?
– Не повернеться! А коли надумає, то робитиме все так, як я скажу!
Катерина мала рацію, батько маленької Каролінки й думати про них забув. Коли дитині виповнився рік, Світлана повернулася в місто на роботу, а донечку залишила з бабусею.
– Ти ж дивися мені, не знайди ще одного такого «революціонера» у шлюбних питаннях, – напоумлювала мати дочку.
У Світлани все наладилося в житті. Мама й бабуся за декілька років купили їй однокімнатну квартиру, де вона жила з Каролінкою. Про Миколу не згадувала, нічого не знала і про його родичів. Тепер навіть сміялася із себе – як тільки могла погодитися на такі його пропозиції?
Час невгамовно збігав. От уже й Каролінка випускниця. А яка гарна! На «відмінно» закінчила школу і без особливих клопотів вступила до вишу. Світлана тільки молила Бога, щоб не зустрівся їй такий, як батько, щоб не закрутив голову, щоб не зробив її дівчинку нещасною.
А потім вона стала щасливою мамою, яка радіє за свою закохану дочку – наречену. Проте доля ще раз вирішила випробувати її. Світлану запросили в гості майбутні свати. Доки сваха накривала на стіл, сват запропонував переглянути альбом сімейних фотографій. На одній зі світлин жінка побачила Миколу з гарною дівчиною.
– Хто це? – запитала схвильована жінка.
– А, це Микола! Сватався до моєї двоюрідної сестри. Вони навіть прожили декілька місяців разом, а потім він вирушив на заробітки в Португалію і зник. А це фото дружина залишила, бо сестра тут має гарний вигляд.
Світлана вирішила нічого не говорити про знайомство з Миколою і про те, що він батько Кароліни.
Минули роки, Світлана стала щасливою бабусею двох дівчаток. Свого щастя так і не зустріла, проте знайшла його в сім’ї доньки.
Вона не згадує про своє заміжжя (а чи було це заміжжям?), проте, якщо заходить мова про одруження, завжди намагається переконати співрозмовників у тому, що жити в цивільному шлюбі, може, й добре, проте ненадійно. Від цього страждають насамперед діти, та й самим батькам не завжди таке одруження на радість.
А ви як думаєте?
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
1152
Життєві історії
