«Я ТЕБЕ ЗНАЙШОВ»

Санько таки взяв ніж для надійності. Як йому без зброї? Нехай буде. Хлопець уже й звик носити його із собою. Руки в кишенях. Долоня правої на колодці. Вона злегка вигнута, мабуть, кістяна чи пластмасова, тепла і гладенька, так і влипає в кулак. Раптом що – смик з кишені, пальцем на кнопку – лезо раз і вистрілило. Хай спробує підійти до нього якийсь лох! А може, краще було б не брати? Щоб подалі від гріха. Зброя – то вже стаття. А в напруженій ситуації незчуєшся, як застосуєш її. І гадай, чим усе закінчиться. А Санько знає, що таке зона. Має п’ять років «курорту» за плечима. Спершу Санько думав, що не витримає, а потім звик, але, що було легко, не скаже.

…А потрапив туди зовсім неждано-негадано. У кав’ярні з другом сиділи, на дівчат очима пострілювали, нікого не займали. Випили по чарці. На більше й грошей не було, бо ж студенти – на стипендію та на бабине фінансування...