ВСТИГЛА…

Із самого ранку день для Миколи був невдалим. Бувають же такі дні!.. Пасажирів мало, на вулиці – дощ, багнюка… Звісно, в таку собачу погоду нікому не хочеться виходити з дому і кудись їхати. Микола важко зітхнув. Мовляв, нікому не хочеться, а він мусить… Таксист усе-таки! Мусить їхати за будь-якої погоди, мусить заробляти гроші, годувати сім’ю. Ще, як на зло, на вулицях утворилися затори. Покрутившись центральною частиною міста, Микола рішуче спрямував свій автомобіль до автовокзалу. Чоловік сподівався, що, може, з приїжджими пасажирами йому більше поталанить…

Порозбризкував навколо себе воду з калюж, що утворилися на привокзальній площі, й запаркував свої старенькі «Жигулі» під розлогим каштаном. Дерево само щедро засівало бруківку колючими зеленими кульками, які, розбиваючись на дві половинки, випускали на волю кароокі блискучі плоди… І щойно Микола зупинився, до його машини підб...