ВОВКИ «ПРАВДИ» НЕ ЧИТАЮТЬ

(Зі спогадів колишнього листоноші)

Наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років Володимир Овсійович (тоді ще парубок моторний) розносив пошту в рідному селі, розташованому на межі Сокальщини і Жовківщини Львівської області.

Село було віддалене від траси обласного, навіть і районного значення. Мешканці назвали його Глухим Кутом.

Щодня – чи то сніг, чи то дощ, чи то мороз дошкульний, чи то спека – йому доводилося долати декілька кілометрів до містечка, де в централізованому поштовому відділенні він забирав кореспонденцію, періодику, для декого готівку мізерної пенсії, потім повертатись у рідне село, щоб віддати людям належне.

Аби мати додатковий вихідний (бо і вдома клопотів удосталь), а відпустку й поготів, Володимир Овсійович просив «на підміну» сусіда – колишнього військового фінансиста, офіцера у відставці, ветерана-пенсіонера. Адже сільськи...