ВІРУС ЩАСЛИВОЇ ЛЮДИНИ

Цьогоріч Богдана вперше святкувала Різдво з новою родиною. Ніколи не любила знімати прикраси з новорічної ялинки, тож відтягувала цей момент і тепер, так довго, як тільки могла. Здавалося, ніби частинка сподівань, мрій, обіцянок складалася разом із червоними та сріблястими кульками-прикрасами назад, у простору коробку.

А так хотілося, щоб здійснювалися всі бажання, не лише великі, а й дрібненькі, бо саме вони згодом наповнять тебе вщерть щасливими митями, супроводжуватимуть упродовж усього року теплим затишком, сміхом. І коли твоя душа наповниться з трепетом радістю від здійснених маленьких забаганок-мрій, виявиться, що ти здатний відчути вищий ступінь щастя і випадково можеш інфікувати близьких ВЩЛ – вірусом щасливої людини. От і Богданка була поширювачем такого вірусу, і коли вже приходила в чиєсь життя, неодмінно залишала світло.

Із майбутнім чоловіком Богдана познайомилася, коли приїхала на гостину в село до подружки, з...