ВІЛЬНА ПТАШКА

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

…Ангеліна сиділа посеред купи пожовклого паперу на горищі й усміхалася. Перебирала аркуші, гладила їх пучками пальців, проводила по їхніх краях. Деякі навіть нюхала. Дивина та й годі. Скільки років минуло, а запах зберігся. Солодкавий запах акварелей, воскових олівців. Згадала, як якось скуштувала на смак медові фарби. Чомусь здавалося їй, тринадцятирічній халамидниці, що вони мають бути солодкими. І яке ж гірке було розчарування! Тепер смішно. А тоді вперто вирішила не вірити ні назвам, ні іменам. Лише собі довіряти.

Тепер уже не тринадцятка. Тридцятка. Поважна «львівшька», як підколював брат, пані. Докторка, як ніжно і гордо називає її мама. Пишається донькою. «Моя львівська докторка приїхала», – каже сусідці, перемиваючи надворі банки на варення. Недарма назвала доньку незвичайним ім’ям. Недарма тягла за вухо до книжок. Недарма ростила. Ще би внуків… Та не...

Дякуємо за передплату на ексклюзивні історії