ВІДПУСТКА В СЕЛІ

ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ

Провести літню відпустку у тітки в селі, звісно, було не найкращою ідеєю. Та ще й коли грошей вистачало на відпочинок на Кіпрі чи навіть у Чорногорії. Хоча від самого початку ця ідея тішила безліччю позитивних моментів: свіже повітря, здорове харчування і цілковита ізоляція від справ та навколишнього світу…

Та коли, звикла до всіх благ цивілізації, директорка юридичної фірми, тридцятирічна Ольга, приїхала до тітки в село, почався справжній жах. Їй постійно чогось бракувало: то теплої води і комфортної ванни, то спокійних ночей без набридливого квакання жаб у ставку, то часу на читання і нічогонероблення… Тітка постійно наполягала на тому, щоби племінниця допомагала в господарстві, кликала із собою на город, рано-вранці будила вимучену Ольгу і вчила її косити та пересушувати скошену траву. Мрії Ольги про рай і спокій розбивалися об сільську реальність.

Щороку Ольга намагалася спланувати свій час так, щоби мати змогу поїхати до моря чи хоча б у гори. Усі справи відкладала на потім або ж старалася зробити все заздалегідь. А тоді залучала до відпочинку веселу компанію подруг і вирушала у мандрівку.

Ольга рано стала професіоналом у своїй професії. Закінчивши університет, вона вже мала власну фірму і заробляла достатньо, щоби не відмовляти собі в багатьох розкошах дорогого життя. Як буває в таких ситуаціях, розкіш, багатство, красиві краєвиди та дорогі готелі почали набридати. Хотілося чогось особливого та цікавого. Хотілося пригод – незапланованих і незвичних. Або ж навпаки – хотілося відпочити від розкоші, грошей і прислуги. Хотілося залишитися із собою наодинці. Знайти себе справжню, зрозуміти свої бажання…

Одного спекотного червневого дня Ольга вирішила зрадити доб­ру звичку і не поїхати з подругами в Чорногорію, а придумати для себе щось цілком неординарне. Вона довго міркувала, як же вчинити з відпусткою, і, можливо, так би й залишилася без варіантів, якби знайомий фінансист Олег не підкинув чудову ідею:

– Ви б, Ольго Іванівно, кудись у село поїхали – до природи ближче. В наше українське село… Бо, як кажуть, своя сорочка ближча до тіла. До того ж останніми роками доволі популярним став зелений туризм. Збирайте валізу і гайда – автостопом світ заочі. Де очам наймиліше, а серцю найспокійніше буде – там і зупиняйтеся. Бабусі в селах добрі, хтось та й дасть вам нічліг і дах над головою. А як зачують, що ви готові оплатити їхню гостинність – і поготів. Два-три тижні сільського релаксу – і на весь рік позитивної енергії наберетесь. Я вже мовчу про корисність здорового харчування, свіже повітря та цікаві оповідки старожилів…

– Заманливо, – в уяві Ольга вже малювала ланцюжок своїх пригод…

Але невідомість все ж таки лякала. Ще й ні одна з подруг не погодилася скласти компанію Ользі. Відмовлятися від фешенебельних готелів та лазурних берегів ніхто не хотів.

Перспектива втрапити в халепу, дістаючись автостопом бозна-
куди, також насторожувала. Тому, щоб хоч якось спростити ситуацію, Оля вирішила навідатися до троюрідної тітки у село в сусідній області. Племінниця востаннє бачилася з родичами років вісім тому. І то в Києві, коли тітчин син вступав до університету. Тоді Ольга радо зустріла гостей, певний час троюрідний брат-абітурієнт навіть мешкав у її новісінькій квартирі. Тож сподівалася, що і тітка, і брат зустрінуть її з’яву радісно. Навіть якщо вони й не бачилися довгих вісім років.

Спакувавши валізи і заручившись настановами фінансиста Олега, Ольга вирушила в дорогу. Автостопом відмовилася добиратися, все ж таки краще власною автівкою. Подруги на прощання весело пожартували:

– Така столична цяця, як ти, недовго витерпить у селі. Тому, цілком можливо, що вже за тиждень прилетиш до нас у Чорногорію…

Тітка появі небоги не здивувалася, але зраділа. Адже сина вдома не було – він одружився і переїхав жити до дружини в столицю. А тітка-вдова потребувала допомоги в обійсті. Тож Ольга, як ніколи, вчасно навідалася до родички.

У кімнаті Ольги пахло цвіллю і старовиною. Тут давно ніхто не жив. Це була кімната покійного дядька Василя. Проте було чисто, а постіль, яку дала тітка Яна, пахла сіном та цвітом. Із цвіллю та запахом старовини довелося змиритися.

Ольга не відразу змогла заснути. Розпакувавши валізу, попивши теплого молока зі смачними пиріжками, вона ще довго вовтузилася в ліжку. У відчинене вік­но долинало безліч незнайомих звуків, особливо набридали жаби, що мешкали у ставку неподалік.

Усі розмови про відпочинок Ольги і про ідею, що в селі вона зможе релаксуватися та набратися сил, тітка пропустила повз вуха. І вже наступного дня розбудила племінницю ще й на світ не благословилося.

Дякуємо за вашу передплату на ексклюзивні історії онлайн!