Історії з життя
ЧИТАЙТЕ 20 АВТОРСЬКИХ ЕКСКЛЮЗИВНИХ ІСТОРІЙ
Друзі та знайомі називали нас Ромео і Джульєттою. Ми – юні, закохані, а наші батьки категорично проти наших стосунків. Я впадала всією душею коло тебе,
не раз потайки вночі перелазила через вікно, щоб зустрітися з тобою.
Ти ж крадькома заводив старого батькового «запорожця» і їхав до мене добрі два десятки кілометрів. У нас не було телефонів (про мобільні тоді навіть уявлення не мали), однак ми втікали з дому того самого вечора, не домовляючись заздалегідь.
Мене відправили навчатися в третю область – якомога далі від тебе. Але я шукала змоги поїхати до тебе і за сотні кілометрів. Про це вже домовлялися в листах і на декілька годин зустрічалися на половині дороги. Іноді всеньку ніч сиділи в чужому місті на вокзалі, зате були поруч. Присягались одне одному, що після мого навчання і твоєї служби в армії втечемо світ за очі, одружимось і поставимо батьків перед фактом аж тоді, коли народимо їм першого внука чи внучку. На той час я матиму 18 років і аж (!) 500 карбованців, які батьки мені відкладали до повноліття на ощадну книжку. Світ широкий, а ми молоді й усе здолаємо.
Я кохала так щиро і віддано, що від однієї згадки про тебе в мене шкірою бігали мурашки, а в животі приємно холонуло. Заради тебе я була готова відректися від усього світу, тому свідомо віддалась тобі того дня, коли дізналася, що тебе призвали до армії. За тиждень тебе повезли в інший кінець України, а я планувала, як би це й мені до тебе гайнути. Поки думала-гадала, зрозуміла, що чекаю від тебе дитятко. Спершу – шок, страх, розгубленість, які перемогла любов до тебе й нашої кровинки. Вирішила батькам не розповідати, спершу тобі повідомити новину. Ти в листах радів, обіцяв відпроситися в командування, приїхати додому бодай на тиждень. Казав, що сам про все повідомиш моїм рідним.
Я тобі вірила. Щиро вірила. А ти… припинив мені писати. Натомість я дізналася, що ти пишеш моїй подружці. У той час це було рівнозначно зраді. А ще мені почали говорити такі речі про тебе, що я не йняла віри. Поки я навчалася далеко від тебе, ти поміж нашими нечастими зустрічами відверто мене зраджував з іншими дівчатами. Це стало для мене шоком. Нервовий зрив – і я втратила дитину. Добре, що поруч були надійні люди, вони простягнули руку допомоги й не видали мене батькам, які, напевне, оніміли б, якби про все дізналися.
Я таки здолала депресію, а згодом вийшла заміж. Не від великого кохання, а просто тому, що вже пора. Але, на диво, за доволі короткий період я покохала свого чоловіка. Точніше, він своїм коханням розтопив моє серце. Від свого чоловіка я отримала все те, чого не дав мені ти. Надійність, бо знаю, що він мене не зрадить. Почуття гідності, бо впевнена, що він ніколи не принизить мене. Повагу, бо я ним пишаюся.
А ще в нас чудові діти, які подарували нам прекрасних внуків. Так, ми молоді дідусь і бабуся.
А ти? Ти свого часу просив нашого спільного знайомого, щоб він передав мені твій номер телефону. На що я йому здивовано відповіла:
– Воно мені треба?
Знайомий щось промимрив, що в тебе не склалося життя, що ти в депресії, майже на межі зриву, то, може, хоч я привела б тебе до тями.
– А де ж його дружина? Знаю, що одружений.
– Яка з них? У нього їх було аж три.
Мій погляд був більш промовистим за слова.
– Так, три дружини. Офіційні. А скільки ще співмешканок, він і сам збився з ліку.
Я попрощалася з нашим знайомим, мені було гидко таке слухати, немов на голову висипали кошик жаб і гадюк. Фу.
Згодом знайомий в одній із соціальних мереж переслав твоє фото. Якби не повідомив, що це ти, ніко-
ли б не впізнала, навіть якби опинилася поруч із тобою. На вигляд удвічі старший за свої роки. Очевидно, гріхи тебе добряче гризуть зсередини і зовні. Але це твій вибір. Свідомий вибір. І я тобі безмежно вдячна, що свого часу ти не вибрав мене.
Дякуємо за вашу передплату онлайн!
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Життєві історії
Життєві історії
Життєві історії

